Кому та навіщо потрібно отримувати дозвіл на викиди в атмосферу

Консультації

Чимало підприємців помилково вважають, що питання екологічних дозволів стосується лише промислових гігантів — великих заводів, металургійних комбінатів чи ТЕС. Проте, згідно із законом України, обов’язок оформлення документів на викиди забруднюючих речовин поширюється на набагато ширше коло суб’єктів господарювання. На практиці це означає, що навіть невеликий бізнес, який використовує обладнання для опалення чи виробництва, має офіційно підтвердити безпечність своєї діяльності для довкілля.

До переліку об’єктів, які потребують отримання спеціального дозволу, входять не лише фабрики, а й звичайні АЗС, хімчистки, майстерні з фарбувальними камерами або зварювальними постами, СТО та навіть заклади громадського харчування. Якщо ресторан використовує мангали, печі чи котли для обігріву (крім електричних), він автоматично стає джерелом викидів.

Те саме стосується зерносховищ, деревообробних цехів та об’єктів, де працюють дизель-генератори. Будь-яка діяльність, що супроводжується потраплянням шкливих речовин у повітря від стаціонарних об’єктів, вимагає наявності відповідної документації та подальшої сплати екологічного податку.

Класифікація джерел забруднення та вимоги законодавства

Вимоги чинного законодавства чітко визначають, що експлуатація стаціонарних джерел викидів без отримання офіційного дозволу заборонена. Це стосується підприємств, що належать до різних груп за ступенем впливу на навколишнє середовище. При цьому важливо розрізняти типи джерел забруднення.

Організовані джерела — це ті, де викид відбувається через спеціально споруджені конструкції, наприклад, труби котелень, вентиляційні шахти ресторанів чи витяжки в майстернях. Неорганізовані джерела не мають спеціальних відводів — це можуть бути відкриті зварювальні майданчики, місця пересипання сипучих матеріалів або паливні пульти на автозаправках. Попри різницю в конструкції, обидва типи джерел потребують легалізації, оскільки вони є стаціонарними.

Процедура оформлення документів та строки реалізації

Процес підготовки документів для отримання дозволу є досить тривалим і технічно складним. Відповідно до нормативних актів, спочатку необхідно провести інвентаризацію всіх джерел викидів та підготувати обґрунтування їхніх обсягів. Цю роботу мають виконувати спеціалізовані організації, які внесені до відповідних державних реєстрів. Окрім технічних розрахунків, процедура передбачає узгодження з місцевими адміністраціями та органами охорони здоров’я. Також отримання довідок від геофізичних та інформаційних служб. У середньому весь цикл — від замірів до видачі документа — може тривати від пів року до восьми місяців. Це залежить від кількості джерел та оперативності державних установ.

Окрему увагу варто приділити контролю пересувних джерел, таких як автомобілі, трактори чи сільськогосподарська техніка. Хоча на них не потрібно отримувати дозвіл аналогічний стаціонарним об’єктам. Згідно із законом України, власники транспорту зобов’язані стежити за вмістом шкідливих речовин у відпрацьованих газах. Для цього існують встановлені державні стандарти, а перевірка має проводитися щорічно за допомогою атестованих лабораторій. Це дозволяє контролювати рівень оксиду вуглецю та димності, забезпечуючи дотримання екологічних норм у процесі експлуатації техніки.

Oновлено 08.02.2026

5/5 - (2)

Чайка Іларіон

Експерт технічний з промислової безпеки та аудиту стану охорони праці, поєдную професійну діагностику обладнання підвищеної небезпеки з упровадженням сучасних стандартів комплаєнсу та розбудовою прогресивної культури безпеки на українських підприємствах.